1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ідентифікатор

ідентифіка́тор

-а, ч.

1》 Ознака, яка служить для ідентифікації предмета, що розпізнається.

|| Захисна ознака для встановлення справжності банкноти чи цінного папера.

Ідентифікатор особи — відтворений у паспорті (документі) відцифрований образ особи.

2》 розм. Той, хто здійснює ідентифікацію чого-небудь.

3》 спец. Літерний ланцюжок, що його використовують для іменування об'єктів у програмуванні; у традиційних мовах програмування зазвичай вимагається, щоб першим символом ідентифікатора була літера.

|| Ім'я змінної величини.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ідентифікатор — рос. идентификатор (англ. identifier — тотожний) — 1. Ряд символів, що використовуються для найменування певного елемента програми (змінної, структури даних, процедури, оператора тощо). 2. Літерний ланцюг, який виступає в певному контексті у ролі символу. Eкономічна енциклопедія
  2. ідентифікатор — ІДЕНТИФІКА́ТОР, а, ч. 1. Ознака, яка служить ідентифікацією для розпізнаваного предмета. У період стрімкого розвитку багатопартійної системи в Україні зростає інтерес до вивчення символів як ідентифікаторів політичних партій, політичних відносин (з наук. Словник української мови у 20 томах
  3. ідентифікатор — ідентифіка́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови