індикатор
індика́тор
-а, ч., спец.
1》 Прилад, пристрій, елемент, який відображає перебіг процесу або стан об'єкта спостереження, його якісні або кількісні характеристики у формі, зручній для сприйняття людиною.
|| Прилад для визначання, вимірювання, записування фізичних величин (тиску, навантаження тощо).
2》 Пристрій або речовина для встановлення факту існування вхідного сигналу.
3》 Прилад для візуального чи акустичного відтворення інформації.
Активний знакосинтезувальний індикатор — знакосинтезувальний індикатор, принцип дії якого ґрунтується на перетворенні електричного поля на світловий потік.
Пасивний знакосинтезувальний індикатор — знакосинтезувальний індикатор, принцип дії якого ґрунтується на модуляції світлового потоку, що проходить чи відбивається.
4》 У системах обробки інформації – елемент даних, який запитується для з'ясування – чи задовольняється певна умова в процесі виконання машинної програми.
5》 Речовина, що після введення до розчину змінює свій колір або колір розчину й таким чином дає змогу визначити його хімічну природу. Індикатор кислотно-основних реакцій.
6》 Бібліотечна картотека, картки якої показують, кому видано книжку.
Значення в інших словниках
- індикатор — Фізичне явище, хімічна речовина, або організм, який характеризує своєю наявністю, або відсутністю властивості оточуючого середовища. Словник термінів з агрофітоценології
- індикатор — [індиекатор] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
- індикатор — Индикатор — indicator — Indikator, Anzeigegerät, Sichtgerät, Tracer, Anzeiger — 1) Пристрій або речовина, які за наявності певної властивості об'єкта або явища створюють сигнал інформації про це. 2) Прилад, за допомогою якого здійснюють індикацію. Гірничий енциклопедичний словник
- індикатор — Показничка Словник чужослів Павло Штепа
- індикатор — рос. индикатор (від латин. indicator — показник) — орієнтований економічний показник, вимірник, що дає змогу певною мірою передбачити, в якому напрямі слід очікувати розвиток економічних процесів. Eкономічна енциклопедія
- індикатор — індика́тор 1 іменник чоловічого роду прилад, покажчик індика́тор 2 іменник чоловічого роду речовина Орфографічний словник української мови
- індикатор — індика́тор (лат. indicator, від indico – вказую, визначаю) 1. Прилад, за допомогою якого здійснюють індикацію. 2. Речовина, введення якої в розчин дає змогу провести індикацію. Словник іншомовних слів Мельничука
- індикатор — Хіміч. речовина (найчастіше органічна сполука), яка дозволяє, напр., визначити реакцію розчину на підставі спостереження появи, зникнення або зміни певного забарвлення після додавання до досліджуваної речовини розчину відповідного і. Універсальний словник-енциклопедія
- індикатор — Індика́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- індикатор — ІНДИКА́ТОР, а, ч., спец. 1. Прилад для визначання, вимірювання, записування фізичних величин (тиску, навантаження тощо). Індикатор годинникового типу служить для перевірки правильності геометричної форми деталей (Слюс. Словник української мови в 11 томах