1. Великий тлумачний словник сучасної мови

історичний

істори́чний

-а, -е.

1》 Стос. до історії (у 1-5 знач.).

|| Признач. для висвітлення питань історії (у 3, 4 знач.). Історичний журнал.

|| Признач. для підготовки істориків. Історичний факультет.

|| Признач. для зберігання й показу пам'яток історії.

|| Опертий на минуле.

2》 Який існував у дійсності, відповідає реальній дійсності; невигаданий.

3》 Важливий для історії, який увійшов в історію (у 4 знач.); знаменний.

4》 Який висвітлює, відображає події з історії (у 4 знач.).

|| В основу змісту якого покладено факти, події з історії. Історичні пісні.

5》 Який підходить до явищ із погляду їх виникнення та розвитку; який розглядає явища в зв'язку з конкретними умовами їх існування на різних етапах розвитку.

|| Який відображає, вивчає що-небудь у його послідовному розвитку.

Історична психологія — галузь психології, що вивчає розвиток психіки в суспільно-історичному аспекті.

Історичний матеріалізм — частина марксизму, що вивчає найзагальніші закони й рушійні сили суспільного розвитку.

6》 Пов'язаний з певним періодом розвитку суспільства; невічний, минущий. Історична категорія.

7》 Який стосується того часу, від якого збереглися речові пам'ятки; прот. доісторичний. Історична доба.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. історичний — (факт) реальний, дійсний, невигаданий, засвідчений; (- подію) знаменний, незабутній, славетний, великий; (- обставини) минущий, не вічний; (- факт історії) задокументований. Словник синонімів Караванського
  2. історичний — істори́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. історичний — ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. історичний — Істори́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. історичний — ІСТОРИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до історії (у 1—5 знач.). Дослідники повинні з’ясовувати й глибоко мотивувати історичну закономірність постанов партії й уряду, їх об’єктивну необхідність та обумовленість (Комуніст України, 5, 1960, 44)... Словник української мови в 11 томах
  6. історичний — Історичний, -а, -е и історичній, -я, -є Историческій. Велика історична робота. О. 1861. І. 319. Книги історичні. K. Гр. Кв. XIII. Хто ж із них прозирнув глибше в історичню правду? К. ХП. 40. Словник української мови Грінченка