1. Словник української мови Грінченка

історичний

Історичний, -а, -е и історичній, -я, -є

Историческій. Велика історична робота. О. 1861. І. 319. Книги історичні. K. Гр. Кв. XIII. Хто ж із них прозирнув глибше в історичню правду? К. ХП. 40.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. історичний — (факт) реальний, дійсний, невигаданий, засвідчений; (- подію) знаменний, незабутній, славетний, великий; (- обставини) минущий, не вічний; (- факт історії) задокументований. Словник синонімів Караванського
  2. історичний — істори́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. історичний — -а, -е. 1》 Стос. до історії (у 1-5 знач.). || Признач. для висвітлення питань історії (у 3, 4 знач.). Історичний журнал. || Признач. для підготовки істориків. Історичний факультет. || Признач. для зберігання й показу пам'яток історії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. історичний — ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. історичний — Істори́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. історичний — ІСТОРИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до історії (у 1—5 знач.). Дослідники повинні з’ясовувати й глибоко мотивувати історичну закономірність постанов партії й уряду, їх об’єктивну необхідність та обумовленість (Комуніст України, 5, 1960, 44)... Словник української мови в 11 томах