наст —
наст іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
наст —
-у, ч. Обледеніла кірка на поверхні снігу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наст —
Кора (снігова)
Словник чужослів Павло Штепа
наст —
НАСТ, у, ч. Обледеніла кірка на поверхні снігу; серен. Сніг тільки-но почав танути, але надвечір брався знов скляним настом і сліпуче блищав під місяцем і під зорями (З.
Словник української мови у 20 томах
наст —
Тонкий щільний зледенілий шар на поверхні снігу.
Універсальний словник-енциклопедія
наст —
НАСТ, у, ч. Обледеніла кірка на поверхні снігу. Сніг тільки-но почав танути, але надвечір брався знов скляним настом і сліпуче блищав під місяцем і під зорями (Тулуб, Людолови, І, 1957, 356); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах