наст

НАСТ, у, ч. Обледеніла кірка на поверхні снігу.

Сніг тільки-но почав танути, але надвечір брався знов скляним настом і сліпуче блищав під місяцем і під зорями (Тулуб, Людолови, І, 1957, 356);

*У порівн. Сухий, спресований, як сніговий наст, пісок твердим шаром лежав під ногами (Смолич, Ми разом.., 1950, 162).

Значення в інших словниках

1. наст — наст іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. наст — Льодяна кірка, яка утворюється після відлиги.  Словник термінів з агрофітоценології
3. наст — -у, ч. Обледеніла кірка на поверхні снігу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наст — Кора (снігова)  Словник чужослів Павло Штепа
5. наст — НАСТ, у, ч. Обледеніла кірка на поверхні снігу; серен. Сніг тільки-но почав танути, але надвечір брався знов скляним настом і сліпуче блищав під місяцем і під зорями (З.  Словник української мови у 20 томах
6. наст — Тонкий щільний зледенілий шар на поверхні снігу.  Універсальний словник-енциклопедія