вінок
(ст.слов.)
Декоративний орнаментальний мотив у вигляді круга чи лінії, складений з квітів і рослинних елементів, іноді перевитих стрічками. Загалом круг в епоху Античності був атрибутом вічності, замкненості часу. Тому В., що повивали колони, являлись езотеричним (тайним) знаком безперервного і вічного руху, обертання планет навколо Сонця, на надгробках — скорботи, вмирання у земному житті і відродження у новому. Залежно від матеріалу, символізуючи тимчасову відзнаку (не велич і владу як корона), В. мають численні значення, що й відображалось у монументальному мистецтві. Так виконані з квітів являлись прикрасами, побажаннями щастя і в той же час присвячувались богині Флорі, з оливи — Зевсу, з пінії — богу морів Посейдону, хлібних колосків — богині родючості Деметрі (Церері), виноградних листів — Дионісу, лавра — Аполлону. Тому останніми в Греції нагороджували переможців музикальних змагань, видатних поетів. У Стародавньому Китаю поети теж відзначались В. У Римі виконані з троянд носили імператори, з польових квітів — хоробрі воїни, з дубових листів — ті, хто спас чуже життя, а з плюща, щоб запобігти сп'яніння, внаслідок чого останні стали знаком розгульного життя. В. вшановували тріумфаторів, вони стали алегорією Слави і летючих геніїв. У арабів В. з квітів апельсинового дерева, як символом родючості, прикрашали голову нареченої. У християн терновий вінець Христа — атрибут страстей, божественними, царственими відзначались Богоматір, а також святі.
Архітектура і монументальне мистецтво