обочина —
правильніше: узбіччя
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
обочина —
обо́чина іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
обочина —
-и, ж. Бокова частина, край чого-небудь (шляху, вулиці і т. ін.); узбіччя. || Те саме, що схил.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обочина —
ОБО́ЧИНА, и, ж. Бокова частина, край чого-небудь (шляху, вулиці і т. ін.); узбіччя. Звертали мужицькі вози з шляху на обочину (Рибак, Помилка.., 1940, 114); Пліч-о-пліч ми ішли з Киселем. Я стежиною, а він поруч, обочиною (Мур., Бук. пов.
Словник української мови в 11 томах
обочина —
ОБО́ЧИНА, и, ж. Бокова частина, край чого-небудь (шляху, вулиці і т. ін.); узбіччя. Звертали мужицькі вози з шляху на обочину (Н. Рибак); Пліч-о-пліч ми ішли з Киселем. Я стежиною, а він поруч, обочиною (І.
Словник української мови у 20 томах