стільниця —
стільни́ця іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
стільниця —
І, ж. Верхня дошка, кришка стола. де матірня рука осліплим болем тихо сновигає вздовж: по стільниці. (ЗД:75).
Словник поетичної мови Василя Стуса
стільниця —
СТІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Верхня дошка, кришка стола. Мамай посунув на середину столу гарячий казан, що від нього аж дубова стільниця ввігнулась (О. Ільченко); Білявий .. гримав кулаком об стільницю так, що аж посуд брязкотів (В. Козаченко); * У порівн. З ..
Словник української мови у 20 томах
стільниця —
-і, ж. 1》 Верхня дошка, кришка стола. || Верхня дошка високої селянської скрині. 2》 Дошка, на якій місять тісто, січуть м'ясо і т. ін.; кухонна дошка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стільниця —
СТІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Верхня дошка, кришка стола. Мамай посунув на середину столу гарячий казан, що від нього аж дубова стільниця ввігнулась (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 428); Білявий.. гримав кулаком об стільницю так, що аж посуд брязкотів (Коз.
Словник української мови в 11 томах
стільниця —
Стільниця, -ці ж. 1) Столечница. Канев. у. Шух. І. 99. 2) Доска, на которой рубятъ мясо и пр. 3) Верхняя доска высокаго крестьянскаго сундука. Шух. І. 98.
Словник української мови Грінченка