стільниця
СТІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Верхня дошка, кришка стола.
Мамай посунув на середину столу гарячий казан, що від нього аж дубова стільниця ввігнулась (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 428);
Білявий.. гримав кулаком об стільницю так, що аж посуд брязкотів (Коз., Блискавка, 1962, 8);
*У порівн. З.. вежі відкривається чудовий краєвид з гладенькими, як стільниця, рівнинами, косогорами, балками (Добр., Тече річка.., 1961, 11);
// Верхня дошка високої селянської скрині.
Накриті [скрині-столи] довгою, товстою столовою плитою — стільницею, не прикріпленою до коробки (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 73).
2. Дошка, на якій місять тісто, січуть м’ясо і т. ін.; кухонна дошка.
Я.. повироблювала котлети та порозкладувала на стільниці (Н.-Лев., III, 1956, 263);
Він бачив, як принесено мамі до ліжка стільницю, і вона помагала лагодити обід (Круш., Буденний хліб.., 1960, 143).
Словник української мови (СУМ-11)