стільниця
СТІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Верхня дошка, кришка стола.
Мамай посунув на середину столу гарячий казан, що від нього аж дубова стільниця ввігнулась (О. Ільченко);
Білявий .. гримав кулаком об стільницю так, що аж посуд брязкотів (В. Козаченко);
* У порівн. З .. вежі відкривається чудовий краєвид з гладенькими, як стільниця, рівнинами, косогорами, балками (С. Добровольський);
// Верхня дошка високої селянської скрині.
Накриті [скрині-столи] довгою, товстою столовою плитою – стільницею, не прикріпленою до коробки (з наук.-попул. літ.).
2. Дошка, на якій місять тісто, січуть м'ясо і т. ін.; кухонна дошка.
Я .. повироблювала котлети та порозкладувала на стільниці (І. Нечуй-Левицький);
Він бачив, як принесено мамі до ліжка стільницю, і вона помагала лагодити обід (А. Крушельницький).
Словник української мови (СУМ-20)