стільниця
СТІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Верхня дошка, кришка стола.
Мамай посунув на середину столу гарячий казан, що від нього аж дубова стільниця ввігнулась (О. Ільченко);
Білявий .. гримав кулаком об стільницю так, що аж посуд брязкотів (В. Козаченко);
* У порівн. З .. вежі відкривається чудовий краєвид з гладенькими, як стільниця, рівнинами, косогорами, балками (С. Добровольський);
// Верхня дошка високої селянської скрині.
Накриті [скрині-столи] довгою, товстою столовою плитою – стільницею, не прикріпленою до коробки (з наук.-попул. літ.).
2. Дошка, на якій місять тісто, січуть м'ясо і т. ін.; кухонна дошка.
Я .. повироблювала котлети та порозкладувала на стільниці (І. Нечуй-Левицький);
Він бачив, як принесено мамі до ліжка стільницю, і вона помагала лагодити обід (А. Крушельницький).
Значення в інших словниках
- стільниця — стільни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- стільниця — І, ж. Верхня дошка, кришка стола. де матірня рука осліплим болем тихо сновигає вздовж: по стільниці. (ЗД:75). Словник поетичної мови Василя Стуса
- стільниця — -і, ж. 1》 Верхня дошка, кришка стола. || Верхня дошка високої селянської скрині. 2》 Дошка, на якій місять тісто, січуть м'ясо і т. ін.; кухонна дошка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стільниця — Стільни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стільниця — СТІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Верхня дошка, кришка стола. Мамай посунув на середину столу гарячий казан, що від нього аж дубова стільниця ввігнулась (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 428); Білявий.. гримав кулаком об стільницю так, що аж посуд брязкотів (Коз. Словник української мови в 11 томах
- стільниця — Верхня дерев'яна дошка або кам'яна плита столу. Архітектура і монументальне мистецтво
- стільниця — Стільниця, -ці ж. 1) Столечница. Канев. у. Шух. І. 99. 2) Доска, на которой рубятъ мясо и пр. 3) Верхняя доска высокаго крестьянскаго сундука. Шух. І. 98. Словник української мови Грінченка