травея

(фр. — прогін, ряд)

Прямокутна у плані чарунка простору нефа у романському або готичному храмі під одним хрестовим чи зімкненим склепінням, що підтримується чотирма інколи шістьома підпорами.

Значення в інших словниках

1. травея — траве́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. травея — -ї, ж. У романській і готичній архітектурі – просторова чарунка нефа, обмежена 4-ма опорами, що несуть хрестове або зімкнене склепіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови