травея

траве́я

-ї, ж.

У романській і готичній архітектурі – просторова чарунка нефа, обмежена 4-ма опорами, що несуть хрестове або зімкнене склепіння.

Значення в інших словниках

1. травея — траве́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. травея — (фр. — прогін, ряд) Прямокутна у плані чарунка простору нефа у романському або готичному храмі під одним хрестовим чи зімкненим склепінням, що підтримується чотирма інколи шістьома підпорами.  Архітектура і монументальне мистецтво