ілюмінатор

(лат. — освітлювач)

1. Кругле вікно з товстими шибками на судні для освітлення й провітрювання каюти.

2. Ґратчаста металева рама із скляними призмами, влаштована над приямком врівень з тротуаром для пропуску світла у підвальне приміщення і безпечного руху перехожих.

Значення в інших словниках

1. ілюмінатор — ІЛЮМІНА́ТОР², а, ч. 1. заст. Майстер, що вручну розфарбовує гравюри, малюнки. Ілюмінатор гравюр; Ілюмінатор рукописного тексту. 2. Фахівець із улаштування ілюмінацій. Запрошений на свято ілюмінатор. ІЛЮМІНА́ТОР³, а, ч. Прилад, признач.  Словник української мови у 20 томах
2. ілюмінатор — ілюміна́тор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. ілюмінатор — А, ч. Вікно. Вигляни в ілюмінатор, чи не дуже надворі мокро.  Словник сучасного українського сленгу
4. ілюмінатор — -а, ч. Вікно на кораблі, літаку або космічному апараті, перев. круглої форми.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ілюмінатор — ілюміна́тор (від лат. illuminator – освітлювач) вікно з товстим склом на кораблі або літаку.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. ілюмінатор — Водонепроникне вікно в корпусі або надбудові судна; і. круглі, овальні, прямокутні, інколи із запобіжною покришкою.  Універсальний словник-енциклопедія
7. ілюмінатор — Ілюміна́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ілюмінатор — ІЛЮМІНА́ТОР, а, ч. Кругле з грубого скла вікно на кораблі. В каюту вскочив матрос перевірити, чи добре задраєний ілюмінатор (Донч., III, 1956, 221); *У порівн. — Я уявляю собі морську школу на високому березі.. Вікна круглі, як ілюмінатори (Ю. Янов., II, 1958, 80).  Словник української мови в 11 томах