А, ч. Вікно. Вигляни в ілюмінатор, чи не дуже надворі мокро.
Словник сучасного українського сленгу
Значення в інших словниках
ілюмінатор —
ІЛЮМІНА́ТОР², а, ч. 1. заст. Майстер, що вручну розфарбовує гравюри, малюнки. Ілюмінатор гравюр; Ілюмінатор рукописного тексту. 2. Фахівець із улаштування ілюмінацій. Запрошений на свято ілюмінатор. ІЛЮМІНА́ТОР³, а, ч. Прилад, признач.
Словник української мови у 20 томах
ілюмінатор —
ілюміна́тор іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
ілюмінатор —
-а, ч. Вікно на кораблі, літаку або космічному апараті, перев. круглої форми.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ілюмінатор —
ілюміна́тор (від лат. illuminator – освітлювач) вікно з товстим склом на кораблі або літаку.
Словник іншомовних слів Мельничука
ілюмінатор —
Водонепроникне вікно в корпусі або надбудові судна; і. круглі, овальні, прямокутні, інколи із запобіжною покришкою.
Універсальний словник-енциклопедія
ілюмінатор —
ІЛЮМІНА́ТОР, а, ч. Кругле з грубого скла вікно на кораблі. В каюту вскочив матрос перевірити, чи добре задраєний ілюмінатор (Донч., III, 1956, 221); *У порівн. — Я уявляю собі морську школу на високому березі.. Вікна круглі, як ілюмінатори (Ю. Янов., II, 1958, 80).
Словник української мови в 11 томах
ілюмінатор —
(лат. — освітлювач) 1. Кругле вікно з товстими шибками на судні для освітлення й провітрювання каюти. 2. Ґратчаста металева рама із скляними призмами, влаштована над приямком врівень з тротуаром для пропуску світла у підвальне приміщення і безпечного руху перехожих.
Архітектура і монументальне мистецтво