борзо
Бо́рзо. Скоро, незабаром. Лиш дівчина сьпіває, та борзо і вона за нелюбом замовкне, застрашена, сумна (Галіп, Думки та пісні, 30); — О, розумієтьс! Треба борзо голівку під очіпок пхати. Я таки кажу: царство на землі належиться все-таки тобі (Коб., Valse melancolique, 109)
// укр. діал. борзо — скоро, швидко (СУМ, I, 218).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.