борзо
БО́РЗО, заст.
Присл. до бо́рзий 1.
Руш, хлопці, до школи, Борзо, не поволі! (Ю. Федькович);
Станула [стала] [Романиха] коло дверей та й почала борзо крізь плач говорити (В. Стефаник);
Та вона [мати] сама про себе нагадала борзо (С. Черкасенко).
Словник української мови (СУМ-20)