вайло
Ва́йло, ва́йльо, виг. Ого! -Але подиви ся лишень на ту красуню, що онде йде. Чи то на ній станика нема, чи що се за чудасія? — Агій на тебе! Се вона так декольтована. — Вато!.. — Та не кричи, бо тебе ще напудить ся ота панна онде... (Галіп, 97)
// бук. діал. вайло — ого (вживається для підсиленню. вираження модальності висловлення).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.