владичити
Влади́чити. Панувати, владарювати. А там і днесь, в сумній далечині, сьвята земля туманами повита, владичуть там, як в ті забуті дні, і страх, і плач, і дума сумовита (Галіп, Думки та пісні, 12).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.