владичити
ПАНУВА́ТИ (мати владу над ким-, чим-небудь), ВОЛОДАРЮВА́ТИ, ВЛАДАРЮВА́ТИ уроч., ВЛАДИ́ЧИТИ заст. Народився Гордій з давнього панського роду, що звик панувати над мужиком і так виробив у собі цю потребу панувати, що вона передавалася спадщиною від батька до сина (Б. Грінченко); Думалося Когутові, що.. буде він володарювати довіку. Аж воно не так вийшло (І. Цюпа); Розділяй і владарюй, — так писав імператор (С. Скляренко).
Словник синонімів української мови