ворохобний
Ворохо́бний, перен. Бунтівливий, нестримний, бентежний. О, та гама! Та нам добре знана ворохобна гама! Збігала шаленим льотом від ясних вуків до глибоких, а там — неспокій, глядання, розпучливе нишпорення раз коло разу, топлення тонів, бій, — і знов збіг звуків удолину... (Koб., Valse melancolique, 113, 124)
// порівн. укр. ворохобити — 1) ворушити, 2) бунтувати, непокоїтися, ворохобитися — 1) ворушитися, ) бунтуватися, обурюватися, ворохобний — те саме, що бунтівний (СУМ, І, 742); укр. діал. ворох — неспокійна юрба, неспокій (ЕСУМ, 1, 429); пол. warch — сварка, гнів, warchoł — заколотник, баламутник.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.