ворожити
Ворожи́ти. Заповідати, пророкувати, провіщати. [Кн. Ліхтенштайн] уважає шляхту яко природно уродженого заступника прав народних, а ворожить, що в недалекім часі лівиця втратить до 24 мандатів (Б., 1895, 60, 1); Голоси їх, коли узгляднити короткий час науки, бо всего один рік, суть вже тепер добре вишколені і ворожать, що можуть дійти в будучности, очевидно, при дальшій неутомимій праци, до того степеня, котрий називаємо правдивим артизмом (Б., 1907, 70, 3); Наша письменниця [Леся Українка] прочитувала кожну новельку й ділилася зо мною, редактором видань “Молодої України“, своїми вражіннями. "Добре хлопець пише, цікавий талант і орихінальний“ — такий був її погляд на Черемшину, якому ворожила гарне майбутнє в літературі (Сімович, 1938, 48)
// пол. wróżyć — 1) ворожити, 2) заповідати, пророкувати, провіщати.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.