галабурда
Галабу́рда. Колотнеча, конфлікти, інтригування. Яку б роботу не задумували енертічнійші, сьвідомійші люди, кацапня все псує. Лихі, що виділ зложений у більшости з Українців, кацапи роблять страшні галабурди, декомплєтують виділ, ображують своїх товаришів, інтригують Буковинців проти Галичан, православних проти уніятів і т. д. (Сімович, 1908, 508)
// пол. hałaburda, заст. — 1) заколотник, призвідця скандалу, 2) скандал, суперечка, заколот.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.