галабурда
ГАЛАБУ́РДА, и, ж., діал.
Бешкет.
Упилася [стара мати] і завела таку галабурду в хаті, що, кажуть, добре, що ще не набила кого (О. Кобилянська);
Я .. тільки про те й думав, щоб знайти в місті якусь тиху діру, напитися там, зчинити галабурду, затопити комусь у морду і з заспокоєним серцем піти додому (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)