гарувати
Гарува́ти. Тяжко, без відпочинку працювати. Ласкавий пане! Доперва тепер можу я до Вас заговорити, а то досі я гарувала собою, як в тій фабриці (Коб., Листи, 83, 429); Якби Ви були тут в моїй скромній хаті і бачили, як я майже щодня без відпочинку гарую і працюю, Ви б мені мою провину простили (Коб., Листи, 149, 554)
// пол. harować -розм. 1) виконувати важку роботу, 2) нидіти над роботою.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.