гарувати

Гарува́ти, -ру́ю, -єш

гл.

1) Запрашивать (цѣну, вознагражденіе). Як що не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів п'ять, ну хоть і десять, то вже давайте, а як що зацурують як дурень за батька, то йдіть у друге місто. ХС. VII. 421. см. ґарувати.

2) Тяжело, безъ отдыха трудиться. Увесь вік гарував та загарував собі тільки п'ядь землі та домовину. (К. П. Михальчукъ).

Значення в інших словниках

1. гарувати — Гаріти, гарува́ти: Га́рувати: — важко працювати [10;24;26;IX] — терпіти, страждати [20] — тяжко працювати [12;42;III;XIX] Мушу тяжно гарувати, аби заробити ті гроші, бо дохід із поля не дає мені ніколи стільки чистого зиску...  Словник з творів Івана Франка
2. гарувати — гарува́ти 1 дієслово недоконаного виду важко працювати; правити ціну рідко гарува́ти 2 дієслово недоконаного виду робити пази рідко  Орфографічний словник української мови
3. гарувати — Гарува́ти. Тяжко, без відпочинку працювати. Ласкавий пане! Доперва тепер можу я до Вас заговорити, а то досі я гарувала собою, як в тій фабриці (Коб.  Українська літературна мова на Буковині
4. гарувати — I герувати і гирувати, -ую, -уєш, недок., заст. 1》 неперех. Важко, без відпочинку працювати. 2》 перех. і без додатка. Правити (ціну, винагороду). 3》 неперех. Прямувати. 4》 перех. Стягувати, здирати. II -ую, -уєш, недок., перех., заст. Робити пази; пазувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. гарувати — ГАРУВА́ТИ¹, ГЕРУВА́ТИ, ГИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. 1. Важко, без відпочинку працювати. [Бабич:] Гарував чоловік, весь вік робив, аж йому очі з голови лізли, мучився, терпів (І.  Словник української мови у 20 томах
6. гарувати — гарува́ти важко, без відпочинку працювати (ср, ст)||гарувати як чорний віл, орати як дикий осел ◊ гарува́ти як чорний віл = гарува́ти: В той пам'ятний...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. гарувати — див. іти; працювати; ходити  Словник синонімів Вусика
8. гарувати — ВИМАГА́ТИ що, чого (настирливо просити що-небудь у когось, добиватися чогось), ДОМАГА́ТИСЯ чого, ПРА́ВИТИ, ВИПРАВЛЯ́ТИ що, розм., ГАРУВА́ТИ (ГЕРУВА́ТИ) (ГИРУВА́ТИ) заст., ГИ́ЛИТИ діал. — Док.: ви́могти рідше домогти́ся, ви́правити.  Словник синонімів української мови
9. гарувати — ГАРУВА́ТИ¹, ГЕРУВА́ТИ і ГИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. 1. неперех. Важко, без відпочинку працювати. [Бабич:] Гарував чоловік, весь вік робив, аж йому очі з голови лізли, мучився, терпів (Фр.  Словник української мови в 11 томах