доконати
Докона́ти. Виконати, зробити, довершити. На сих двох засіданях виділ доконав слідуюче: вніс просьбу до Консисториї, щоб вона з рускими парохіяльними урядами переписувала ся в рускій мові (Звідомл., 1914, 14); Чого не доконав батько в вихованню на дітях своєю повагою, строгістю, фанатичною консеквенцією — те довершила вона [мати] своїм супокійним розумом, лагідним наказом, погладженнєм, повним любови, рукою по голові — і все сповнялося (Коб., Автобіографія, 46)
// пол. dokonać — довершити, зробити.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.