діткливо
Діткли́во. Дошкульно, вразливо. Господи, як він діткливо зажартував! — аж здригнула ся Ірина (Галіп, 64); Ще ніколи буковиньскі Русини не відчували так діткливо румуньского гнету в рідній православній церкві, як саме в посліднім часі (Звідомл., 1914, 48)
// порівн. пол. dotkliwy — відчутний, дошкульний, образливий, гострий, dotknąć do żywego — зачепити за живе.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.