діткливо
ДІТКЛИ́ВО, розм.
Присл. до діткли́вий.
Він то, може, не так се відчував, бо затоплений був у свої книжки, писав щось, але матушка... та, мабуть, відчувала самотність більш діткливо (Г. Хоткевич);
Вражало, що я так опукло і виразно пам'ятав сливе кожне її слово і що якось так діткливо і безнастанно відчував її присутність (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)