дітвацький

ДІТВА́ЦЬКИЙ, а, е, розм.

Прикм. до дітва́к.

Бачу, як усміхаєшся на згадку про ці дітвацькі турботи та міркування (Б.-І. Антонич);

Це виходить дуже картинно, але Санько бреше. Він зовсім не про сорок тисяч думає, це він клеїть дурня, маскуючи свою таку непристойну дітвацьку розмріяність (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. дітвацький — дітва́цький 1. дитячий (ст): Я дивився і на його округлі очі, й на таке, як кора, засмалене вітром придуркувате й дітвацьке обличчя (Нижанківський)|| = дитинний 2. який поводиться як дитина (про дорослого)||штубакуватий, штубацький  Лексикон львівський: поважно і на жарт