дітвацький

дітва́цький 1. дитячий (ст): Я дивився і на його округлі очі, й на таке, як кора, засмалене вітром придуркувате й дітвацьке обличчя (Нижанківський)|| = дитинний

2. який поводиться як дитина (про дорослого)||штубакуватий, штубацький

Значення в інших словниках

1. дітвацький — ДІТВА́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до дітва́к. Бачу, як усміхаєшся на згадку про ці дітвацькі турботи та міркування (Б.-І. Антонич); Це виходить дуже картинно, але Санько бреше.  Словник української мови у 20 томах