діткнений
Ді́ткнений. Дієприкм. від діткнути. Я все при бюрку і працюю. Найгірше в мене сього року те, що мені на нездорову, паралічем до половини діткнену ногу погіршилося, що пальці тієї ноги мене так сильно болять, що лиш з трудом ходжу (Коб., Листи, 207, 645); 3 цілою повагою, яка була їй властива, пробилася її глибока любов; з цілою потугою молодої, лиш десь-не-десь культурою діткненої душі розлилася вона тепер і розігралася гучно (Коб., Земля, 283).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.