запорядити
Запоряди́ти, запоряджа́ти (запоря́джувати). Давати розпорядження. Як учитель учить, тоді ученик не сьміє мати нічого в руках, бо се зараз відвертає увагу, тому добре запоряджувати, аби ученики все, що мають робити, робили разом, н. пр., щоб разом виймали книжки, зшитки і т. д. (Канюк, 1911, 99)
// порівн. пол. zarządzić, zarządzać — розпорядитися, віддати розпорядження, наказати; рос. распорядиться — те саме.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.