знахар
Зна́хар. Знавець. — А яке се відповідне місце для поєдинку! 1 не заобширне і не завузке, — сказав бурш з міною знахаря (Галіп, 62)
// порівн. пол. znachor — знахар, znawca — знавець, pierwszy znawca — перший знавець; рос. знахарь — знахар, первый знаток — перший знавець.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.