караний
Ка́раний. Оштрафований. Кого подибле Старшина цілком п'яного, того повинна подати до Суду, а він буде караний грішми аж до 100 кор[он], але не лиш він, а і той шинькар, що єго так вчастував. Як нема відки взяти кару грошеву, то кару змінити можна на арешт до одного місяця (См.-Стоцький, Громада, 16)
// пол. karać — накладати кару (штраф).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.