купно
Ку́пно, ім. Купівля. Справа кута власного дому “Просьвіти“ датує ся вже від 7-8 літ (Б., 1895, 17, 4); Можна, отже, давати пожичок на купно коров, коний, безрог і т. п., на купно насіня, штучного навозу, паші, рільничих машин, на купно сирого материялу, потрібного для домашного промислу, [...] на купно землі, коли член мас также і власні гроші (См.-Стоцький, Порадник, 40)
// пол. kupno — купівля, купування.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.