маркантний
Марка́нтний. Значкий. Народні і иньші приповідки подавано призначкім (маркантнім) слові (Schlagwort), звичайне при іменнику (н[а]пр[иклад] “der Wunsch ist der Vater des Gedankens ” s. Wunsch!), деколи і при дотичнім дієслові (Кміц., 1912, IХ-Х)
// нім. markant — характерний, визначний; порівн. маркантний, фр. -визначний, яскраво означений (СЧС, 517).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.