небо
Не́бо. У сполуч. перерости о ціле небо — незмірно переважати когось, бути на цілу голову вищим за когось. На сей раз ми подамо поперед усього характеристику москвофільства першої половини XIX ст. словами самого ж таки москвофіла д-ра Свєнціцкого, який, правда, інтеліґенциєю та етикою переріс своїх однодумців о ціле небо (Б., 1907, 96, 1)
// пол. przewyższać kogoś о całe niebo — незмірно переважати когось, бути на цілу голову вищим за когось.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.