небо

Блакить, виш, вишина, захмар'я, надхмар'я, небеса, небовид, небовись, небовища, небозвід, небозвіддя, небозвідь, небогіад, небосинь, небоспад, небосхил, оболоки, підзор'я, піднебесся, піднеб'я, підхмар'я, поле (в загадці), синява (поет.)

Фразеологічні синоніми: бездонна блакить; безодня неба; блакитна баня; блакитна безодня (безоднява); блакитний простір; блакитний тент; Божа твердь; Божі небеса; високе небо; вічна блакить; віще небо; голубе бездоння; захмарна височінь; зоряне поле (нічне небо); криштальна блакить; лазуреве безмежжя; надхмарна височінь; намет неба; небесна баня; небесна блакить; небесна вись; небесна глибочінь; небесна звиш; небесна синява; небесна синявість; небесна синь; небесна твердь; небесна чаша; небесне прозор'я; небесне склепіння; небесне шатро; небесний безмір; небесний дзвін; небесний намет; небесний океан; небесний чертог; небесні шати; небо Батьківщини; небо України; неземна блакить; низьке небо; піднебесне верхів'я; позахмарна просторінь; прозора височінь; п'ятий океан; рідне небо; синя безодня; синє шатро; синій намет; синя вись; синя незмірність; склепіння небес; сонячна блакить; хмарна височінь; шатрище неба; шатро неба; ясна блакить

Значення в інших словниках

1. небо — (видимий простір над землею) небозвід, поет, небокрай, книжн. уроч. небеса, твердінь.  Словник синонімів Полюги
2. небо — не́бо іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. небо — Не́бо. У сполуч. перерости о ціле небо — незмірно переважати когось, бути на цілу голову вищим за когось. На сей раз ми подамо поперед усього характеристику москвофільства першої половини XIX ст.  Українська літературна мова на Буковині
4. небо — мн. НЕБЕСА, небокрай, небовид, небозвід; (баня неба) намет неба, небесна сфера <�склепіння, ур. твердь>; УР. рай, потойбічний світ; П. Бог, сила небесна.  Словник синонімів Караванського
5. небо — I н`ебо-а, с. 1》 Видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі шатра. 2》 За релігійними уявленнями – місцеперебування Бога, ангелів, святих; потойбічний світ, рай. II неб`одив. Набу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. небо — НЕ́БО, а, с. 1. Видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола. Уже зірниця На небі ясно зайнялась (Т. Шевченко); Високо-високо на темному небі сіяла велика ясна зоря (Леся Українка); В провулках, поміж тинами, клубочилася темрява...  Словник української мови у 20 томах
7. небо — не́бо: ◊ не́бо в ґе́мбі → ґємба  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. небо — Ані сніг, ані дощ, на небі не зогниють, а до нас прийдуть. Фізичний закон. Підчас посухи люди потішають себе, що дощ прийти мусить. Дай нам Боже, що нам треба, а по смерти гоп до неба.  Приповідки або українсько-народня філософія
9. небо — (-а) с.  Словник жарґонної лексики української мови
10. небо — У християнстві стан спасіння людей, поєднаних Ісусом Христом з Богом; найвище щастя людини, її досконале життя й причастя з Святою Трійцею, з Богоматір'ю, ангелами й усіма святими або спасенними людьми; до н. йдуть ті, хто вмирає в милості, тобто вільні від смертного гріха.  Універсальний словник-енциклопедія
11. небо — (аж (і)) не́бу (рідко не́бові) (бу́де (ста́не)) жа́рко. Уживається для вираження найвищого ступеня інтенсивності якоїсь дії, діяльності; активніше, енергійніше і т. ін. вже не може бути. Знов пост (охорона) біжить, клене, аж небу жарко (І.  Фразеологічний словник української мови
12. небо — НЕ́БО (видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола), НЕБЕСА́ мн., поет., НЕБОЗВІ́Д, НЕБОКРА́Й поет., НЕБОСХИ́Л поет., НЕБОВИ́Д поет.; ТВЕРДІ́НЬ книжн., уроч., ТВЕРДЬ книжн., уроч. (перев. з означенням небесна).  Словник синонімів української мови
13. небо — Не́бо, -ба, -бу; небеса́, -бе́с  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
14. небо — НЕ́БО, а, с. 1. Видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола. Уже зірниця На небі ясно зайнялась (Шевч., II, 1953, 310); Високо-високо на темному небі сіяла велика ясна зоря (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
15. небо — Не́бо, -ба с. Небо. Бачить Бог з неба, що кому треба. Ном. № 73. (мн.: небеса и неба).  Словник української мови Грінченка