немило
Неми́ло. Присл. до немилий. Немило вразило мене у Вас те шаблонове переконання про жінок, що нібито вони воліють як-небудь заміж вийти, ніж цілком без чоловіка жити. Я думаю, що до такого кроку спонукують жінку лише дві причини: 1) хліб насущний; 2) хороблива змисловість (Коб., Слова..., 243); А не напровадити дитини, злегковажити хибну відповідь та ще й насьміяти ся над нею — се тяжкий гріх проти дидактики, бо се все дитину дуже немило вражає, а навіть болить (Канюк, 1911, 79)
// пол. niemiło — неприємно, прикро.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.