немило
НЕМИ́ЛО.
Присл. до неми́лий 3.
Відозва .. вразила мене дуже немило: більшого браку такту і навіть несправедливості – трудно допуститися (М. Коцюбинський);
Я почув .. за собою голос Дори. Немило вражений, мов на лихім учинку спійманий, я став і оглянувся (О. Кобилянська);
// у знач. пред.
Ой попід гай зелененький там оре Гаврило, Кажуть мені їсти нести, а мені немило (з народної пісні);
Було [Енею] на світі все немило (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)