немилий
Неми́лий. Неприємний, прикрий, дошкульний. Проти довжників, котрі не вирівнают свою залеглість цілковито до слідуючого числа, примушені будемо ужити средств немилих і коштовних (Б., 1889, оголош.); Немила пригода трафила ся одному з угорских послів (Б., 1895, 26, 3); Клич сей, хоч в засаді цілком слушний, не числив ся з психольоґією молодіжи, яка потребує також і поживи до уяви, і викликав в остатніх часах немилу реакцію, яка проявила ся в тім, що молодіж кинула поважні книги, а взяла ся з захопленєм до читаня модерної белєтристики (Кузеля, 1910, 7)
// пол. niemiły — неприємний, прикрий.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.