немилий

Обридлий, осоружний, (гість) небажаний; (чоловік) НЕЛЮБИЙ; (- пригоду) неприємний; (- людей) несимпатичний.

Значення в інших словниках

1. немилий — неми́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. немилий — Неми́лий. Неприємний, прикрий, дошкульний. Проти довжників, котрі не вирівнают свою залеглість цілковито до слідуючого числа, примушені будемо ужити средств немилих і коштовних (Б., 1889, оголош.); Немила пригода трафила ся одному з угорских послів (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. немилий — див. небажаний  Словник синонімів Вусика
4. немилий — -а, -е. 1》 Який не подобається кому-небудь. || Який стає байдужим кому-небудь, не радує, не втішає когось. Світ (божий) немилий. 2》 Якого не кохає, не любить хто-небудь; нелюбий. || у знач. ім. немилий, -лого, ч.; немила, -лої...  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. немилий — НЕМИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який не подобається кому-небудь. Еней один не веселився, Йому немиле все було (І. Котляревський); Його вдача хутко забувати те, що йому немиле, стала йому й тепер у пригоді (Л.  Словник української мови у 20 томах
6. немилий — БАЙДУ́ЖИЙ (кому — який не викликає до себе інтересу, не вартий уваги), НЕЦІКА́ВИЙ, НЕМИ́ЛИЙ підсил. (Ярчук:) Сергію Михайловичу, коли вам байдужий ваш власний авторитет, можете робити, як хочете або як вам скаже хтось інший (І.  Словник синонімів української мови
7. немилий — НЕМИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який но подобається кому-небудь. Його вдача хутко забувати те, що йому немиле, стала йому й тепер у пригоді (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах
8. немилий — Немилий, -а, -е 1) = нелюбий. Світ мені став немилий. Усе немиле, як здоров'я нема. 2) = нелюб. Лучче ж умерти, ніж з немилим жити. Мет. 71.  Словник української мови Грінченка