обичайність

Обича́йність. Моральність, доброчесність. [Громада] має уважати, аби в громаді панувала обичайність, має опікувати ся бідними і дбати о заведеня добродійні (См.-Стоцький, Громада, 4)

// пол. obyczajność, obyczajowość, заст. -пристойність, ввічливість, шанобливість, obycie — манери, вміння себе поводити, obyczaić, заст. — навчати звичаїв, доброї поведінки; нім. die Sittenlehre, die Sittlichkeit — мораль, моральність.

Значення в інших словниках

1. обичайність — Моральність [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. обичайність — обича́йність іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. обичайність — -ності, ж., заст. Властивість за знач. обичайний 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обичайність — ОБИЧА́ЙНІСТЬ, ності, ж., заст. Властивість за знач. обича́йний 2. Се було свідоцтво, .. що Петро Гарасимів, 11 літ, скінчив однокласову [однокласну] школу в тім селі і проявив дуже добру пам'ять, цікавість, пильність і взірцеву обичайність (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
5. обичайність — ОБИЧА́ЙНІСТЬ, ності, ж., заст. Властивість за знач. обича́йний 2. Се було свідоцтво, .. що Петро Гарасимів, 11 літ, скінчив однокласову [однокласну] школу в тім селі і проявив дуже добру пам’ять, цікавість, пильність і взірцеву обичайність (Фр., IV, 1950, 43).  Словник української мови в 11 томах