обичайний
Обича́йний. Моральний. І взагалі щодо реліхійно-обичайного образованя і вихованя Русинів в школі і в церкві суть відносини, котрі не дадуть ся одним словом схарактеризувати (Б., 1895, 6, 1)
// пол. obyczajny, obyczajowy, заст. -пристойний, ввічливий, шанобливий, моральний, добропристойний; нім. sittig — добре вихований, скромний; див. іще обичайність.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.