обичайний —
обича́йний прикметник рідко
Орфографічний словник української мови
обичайний —
Обича́йний. Моральний. І взагалі щодо реліхійно-обичайного образованя і вихованя Русинів в школі і в церкві суть відносини, котрі не дадуть ся одним словом схарактеризувати (Б., 1895, 6, 1) // пол. obyczajny, obyczajowy, заст.
Українська літературна мова на Буковині
обичайний —
-а, -е, заст. 1》 Звичайний. 2》 Вихований.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обичайний —
ОБИЧА́ЙНИЙ, а, е, заст. 1. Звичайний. Нема в його лиці нічого, опріч обичайного суму та моці (Марко Вовчок). 2. Вихований, ґречний. Він одзначився ще багатьма іншими прикметами: із себе вродливий і обичайний, на слово проречистий, на достатках багатий (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови у 20 томах
обичайний —
ЗВИЧА́ЙНИЙ (який нічим не виділяється серед інших, нічим не примітний), НОРМА́ЛЬНИЙ, РЯДОВИ́Й, ПРО́СТИ́Й, ПЕРЕСІ́ЧНИЙ, ПРОЗАЇ́ЧНИЙ, АБИ́ЯКИЙ рідше, ОРДИНА́РНИЙ книжн., УЗУА́ЛЬНИЙ книжн., ОБИЧА́ЙНИЙ заст., РОЗХО́ЖИЙ заст.
Словник синонімів української мови
обичайний —
ОБИЧА́ЙНИЙ, а, е, заст. 1. Звичайний. Нема в його лиці нічого, опріч обичайного суму та моці (Вовчок, 1. 1955, 341). 2. Вихований.
Словник української мови в 11 томах