обичайний
ОБИЧА́ЙНИЙ, а, е, заст.
1. Звичайний.
Нема в його лиці нічого, опріч обичайного суму та моці (Вовчок, 1. 1955, 341).
2. Вихований.
Словник української мови (СУМ-11)ОБИЧА́ЙНИЙ, а, е, заст.
1. Звичайний.
Нема в його лиці нічого, опріч обичайного суму та моці (Вовчок, 1. 1955, 341).
2. Вихований.
Словник української мови (СУМ-11)