окульбачити
Окульба́чити, перен. Осідлати, ретельно взятися до чогось. А хто по тих товариствах працює? Звичайно лиш кілька людий, а решта придивляє ся собі здалека та “критикує”. Особливо молодіжяк окульбачить свого “критичного ” коника, то так на нім вибрикує, [...] а скажи написати такому простенький лист до якої читальні, зробити се або то, то єго нема (Б., 1895, 79, 1)
// порівн. пол. okulbaczyć-осідлати, okulbaczenie — 1) сідлання, 2) кульбака — сідло з високою лукою.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.