окульбачити
ОКУЛЬБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., рідко. Те саме, що осідла́ти.
[Хорунжий:] Гей, ви, браві юнаки, Усі жваві козаки, .. Зміїв-коней окульбачим, Полювать в степи поскачем (Кроп., V, 1959, 269);
У степу Гаріфулін окульбачив свого коня й хутко прискакав до аулу (Донч., І, 1956, 125).
Словник української мови (СУМ-11)